Як знайти адресу Діда Мороза

У різних країнах він має різні імена: Пер Ноель у Франції, Шен Дань Лаожень у Китаї, Вайнахтсманом називають його в Німеччині, Фазер Крістмес - англійці, фіни величають його Йоулупуккі, а для західних слов'ян він - Святи Мікалаус.

Усі ці імена насправді належать одній людині, без якої неможливий жоден Новий рік. Дід Мороз - найочікуваніший гість на новорічному святі.

Адреса Діда Мороза 

Дід Мороз живе в містечку Рованіємі, Лапландія. Туди Дід Мороз офіційно переїхав 1985 року й аж дотепер працює в поті чола, щоби встигнути зробити кожен Новий рік якнайкращим. Адреса Діда Мороза зовсім не прихована, приїхати в гості до старого чарівника може кожен охочий.

Історія офіційного поселення Діда Мороза сягає ще 1950 року, коли перша леді США Елеонора Рузвельт відвідала Лапландію. Тоді Діду Морозу змайстрували помешкання, схоже на хатинку дядька Тома. З кожним роком воно ставало щоразу більшим. Поки в 60-і роки тут не збудували нову велику хатину, своєрідний офіс, куди тепер можна писати листи Діду Морозу. З часом у фінській Лапландії з'явилося ціле село Діда Мороза. Сказати, що ти опиняєшся тут у казці - майже нічого не сказати.

Тут можна поспілкуватися із справжнім Санта Клаусом, який до речі, доступний цілий рік, погратися з гномами. Атмосфера навколо, як із казкового дитинства. Прогулянка по селу всього за кілька кроків від Полярного кола приведе в захват не лише дітей, а й дорослих. Додайте до цього всього гарні вогні навколо, святковий настрій та Новорічний дух, і будьте певні, наступний Новий рік для вас буде надщасливим. Крім того, майте на увазі, що тут можна спостерігати за неймовірним природним явищем - північним сяйвом.

Години прийому

Дід Мороз у Лапландії - людина сучасна й ділова. Він вирішує всі важливі справи у своєму офісі. Звідси ви можете відправити листівку або посилку друзям, сюди ви можете написати лист Діду Морозу з найзаповітнішим бажанням. Будьте певні, Дід Мороз завіряє їх особистим підписом, а його помічники-гноми піклуються про вчасність доставки вашого листа.

Також з 10:00 до 18:00 Дід Мороз приймає всіх охочих, грається з дітьми й дарує новорічне диво.  Щороку село відвідують близько півмільйона туристів. Тому роботи для Діда Мороза й усієї лапландської команди вистачає. Зважаючи на те, що в цих краях у період із грудня по січень сонце не піднімається вище за горизонт, у селищі Діда Мороза свято ніколи не припиняється, а навкруги - вогні та сяйво.

Як відзначають Новий рік в інших країнах

Які асоціації у вас викликає український Новий рік? Святковий настрій, ялинка, сніг: про щось забули? Ах так, ще є незмінні атрибути - мандарини та олів'є. І ви маєте рацію, адже й насправді, якщо вилучити їх зі святкового столу, - в чому ж тоді спати після, чим же закушувати?

Але не будемо про сумне, а краще розберемося, які святкування Нового року цікавіші, ніж наші вибухи-хлопавки, феєрверки, салати-довгожителі і нічні пісні-танці під баян. Повірте, в інших країнах є такі звичаї, що нічні п'янки здадуться дитячою грою.

Японія

Перед Новим роком японці купують граблі. Граблі повинні бути в кожному будинку, без них наступний рік ніколи не настане. Але не думайте, що в новорічну ніч тисячі японців виходять працювати. Невеликі бамбукові граблі потрібні їм щоб «загрібати» щастя!

Франція

У Франції є дивна традиція в новорічну ніч розмовляти з неживими предметами, а точніше з винними діжками. Господар будинку обов'язково повинен «почаркуватися» з ємністю і привітати її. І що б не говорили французи, ми-то прекрасно розуміємо, що з'явився цей звичай не після однієї чарочки.

Шотландія

У деяких селах Шотландії на Новий рік влаштовують свято смороду. Хто знає, навіщо їм це здалося і що ними рухає, але в новорічну ніч вони підпалюють бочки з дьогтем і котять їх вулицями села. Таким чином, місцеві проводжають старий рік і освітлюють дорогу новому. Все може бути, але з таким запахом найімовірніше Новий рік побоїться прийти, а старий просто-напросто помре від задухи.

Болгарія

Перед Новим роком болгари одягають дивні костюми і лякають злих духів, щоб вони не прийшли. Ця традиція називається "Кукері". Не знаємо, як там з духами, але малюків це точно не залишає рівнодушними!

Болгари в новорічну ніч люблять цілуватися в темряві. Рівно о 12 вимикають світло і... можна робити все, що завгодно, але протягом хвилини. Повірте, це крутіше будь-яку «пляшечку»!

Ще болгари роблять суврачки - палички з кизилу. Їх прикрашають червоною ниткою, головками часнику, монетами, чорносливом, сухофруктами і горіхами. З такою "іграшкою" ходять по домівках і б'ють господарів по спині, говорять, що бажають щастя. Але щось це надто схоже на чаклунство, мало чого, ще висмикнуть волосся та змайструють з суврачка ляльку-вуду. Коротше кажучи, з болгарами будьте обережнішими!

Панама

Панамці - це щось надзвичайне. Їхня зустріч Нового року не для слабонервових, точніше сказати не для "слабовухих". Рівно о 12 у всіх містах піднімається такий крик, що ніякі беруші вам не допоможуть. Кричать всі, б'ють дзвони, сигналять машини... це справжнє пекло для любителів тиші. Побувайте на Новий рік у Панамі - тоді ніколи не заїкнетеся, ніби на київському Майдані незалежності шумно.

Китай

Китайський Новий рік святкують з 17 по 19 січня. Традиційні петарди і хлопавки нас не здивують. Але той факт, що деякі сім'ї заклеюють двері та вікна папером - це вже цікавіше. Що ж вони там роблять, абсолютно ховаючись від світу?! Нам залишається тільки гадати.

 Італія

У новорічну ніч в Італії не радимо гуляти поряд з вікнами. Рівно о 00:00 вони відкриваються навстіж і звідти, наче ракети, вилітають всі непотрібні столи, стільці, комоди і інші меблі, що відслужили своє. Не хочете відчути на собі "впав, отямився, гіпс" - тоді краще рушайте в готель і спробуйте попустувати, викинувши кілька стільців. Хто знає, може в цю ніч вам все зійде з рук.

Іспанія

Втомилися від життя самотніми і хочеться кохання? Тоді цікаве відзначення Нового року у Іспанії саме для вас! У багатьох селах країни напередодні свята всі хлопці та дівчата тягнуть зі стоси папірців імена. Чиє ім'я витягнеш - той тобі чоловік або дружина на цілий вечір. Навіть руки можна розпустити, адже все ніби реально.

А ще іспанці їдять на швидкість. На перший погляд може здатися, ніби проковтнути 12 виноградинок за хвилину зовсім просто. Але не тут-то було - їсти їх треба по одній, у той же час встигнути і бажання загадати і не поперхнутися, а то буде вам свято зіпсоване.

Монголія

Монгольський Дід Мороз не відрізняється бородою з вати і звичним «Охо-хо-хо». Він скромний, адже приходить до діток в звичайному костюмі скотаря. Головне - не переплутати хто є хто.

Куба

Кубинцям пощастило, що у них немає морозів. У іншому випадку новорічна ніч була б ніччю нещасних випадків. Увечері всі домочадці набирають у посуд воду, а після півночі виливають її з вікон, вулиці майже перетворюються на річки. Кажуть, що це роблять для світлого майбутнього. Для когось може й не особливо світлого, але для міст точно чистого на найближчі дні! Цікаво, що годинник тут б'є не 12, а 11 разів, щоб був ще додатковий час для зустрічі. Як кубинців рятує одна секунда - незрозуміло.

 Непал

У Непалі в новорічну ніч в кожному жителеві прокидається піротехнік. Мало того, що петарди підривають на кожному кроці, їм і цього мало! Розмалювавши себе яскравими фарбами, жителі міста влаштовують безліч вогнищ, в яких спалюють старі речі і біди заодно.

Данія

У Данії вранці 1 січня не здумайте ходити босоніж! Там біля кожного будинку розбивають посуд. І чим більше у господаря будинку друзів - тим більше друзок буде поруч зі вхідними дверима.

Новий рік уже скоро

Так як Новий рік уже скоро, то декілька моїх наступних записів будуть про те, з чим пов'язане це свято.

Це ще не кінець!

Залишився ще один день до закінчення семестру. Але ще не кінець нашому проектові. Вчора ми здали публікацію №1. Тож починаємо роботу над сайтом нашого проекту. Як тільки ми розпочнем роботу над сайтом, ви знайдете його адрес у нашій групі на шкільному сайті.

Банк видав росіянці кредит на купівлю кота

У Єкатеринбурзі банк погодився видати кредит росіянці, яка попросила у фінансової установи 100 тисяч рублів на покупку кота породи мейн-кун.

Як зазначають місцеві ЗМІ, жінка розраховує придбати кота до настання Нового року, щоб зробити собі таким чином подарунок, пише «Лента». За словами представників банку, їх зацікавила незвичайна заявка жінки і вони вирішили розглянути її.

Ціна на кота породи мейн-кун з родоводом стартує в середньому із 45 тисяч рублів (близько 14 тисяч гривень).

Ось як виглядає кіт такої породи.

Мечохвости

Вік мечохвостів, близько 200 мільйонів років, доводить, що це одні з найдавніших тварин, що живуть у наші дні. П'ять нині існуючих видів Мечохвостих відносяться до роду Limulus. Їх часто називають живими копалинами, оскільки нинішні тварини практично нічим не відрізняються від найдавніших копалин примірників, так що їх вік підкреслюється тільки доісторичною зовнішністю. Значна кількість скам'янілостей Мечохвостих змушує припустити особливу їх численність у минулі епохи, однак твердий панцир добре зберігається, і цілком можливо, що останки інших, свого часу більш численних, видів просто не дійшли до наших днів. 

Тіло тварини захищено великим опуклим головогрудним щитом, зчленуваним з черевним відділом, з якого стирчить довгий, гострий хвіст. Доросла особина може досягати 60 см у довжину і 30 см завширшки. Товстий панцир приховує членисте тіло з п'ятьма парами ходильні ніг і парою невеликих клешень.   

Мечохвости живуть на порівняно великій глибині далеко від берега. Вони погані плавці і вважають за краще повільно повзати по дну. Мечохвости ідеально пристосовані до життя на м'якому грунті, з якого вони викопують невеликих двостулкових молюсків і хробаків, використовуючи свій щит. 

Більшу частину року мечохвости живуть в морі, але кожну весну маси дорослих особин виходять на облюбовані пляжі, щоб відкласти яйця. Місця розмноження зазвичай являють собою відкриті хвилям піщані пляжі, це призводить до загибелі багатьох тварин. Що служить сигналом до початку міграції все ще незрозуміло, але схоже, що це пов'язано з приливами під час весняного повного місяця, коли тисячі мечохвостів спрямовуються на берег і починають копати ямки в піску біля верхньої кромки припливу. Самка відкладає в ямки від 200 до 300 яєчок, які потім запліднюються самцем і закопуються для подальшого розвитку. 

На відкритому березі в зоні прибою більшість тварин перевертаються хвилями - їх вразливі, м'які тіла відкриваються жаркому сонцю і перетворюються на легку здобич для чайок, які заздалегідь злітаються на берег. Мечохвостам лише насилу вдається перевернутися, використовуючи свій довгий хвіст як важіль. Проте схоже, що ризик зовсім не марний: мечохвости, відкладають яйця на менш відкритому березі, мають більше шансів вижити, але ймовірність благополучного розвитку їх потомства нижче. Дитинчата з'являються з кладки через чотири тижні, якраз до наступного весняного припливу, що допомагає винести личинки в море. 

Не зовсім зрозуміло, чому древні Мечохвості вижили. Очевидно, вони виявилися добре пристосовані до свого особливого способу життя і досить живучі, щоб компенсувати значні втрати, пов'язані з розмноженням. Будова Мечохвостих не мінялася мільйони років, завдяки чому сучасний спостерігач отримує захоплюючу можливість заглянути в минуле.

Дивні рослини

Розповідають, що, коли до Європи з Бразилії повернулися Перші мореплавці, вони вразили всіх привезеними з собою дивними рослинами і розповідями про землю, «де не треба орати, боронувати, сіяти і жати, бо хліб сам собою зростає на деревах». І це було чистою правдою. У цій десятці – чудеса рослинного світу або дивне використання рослин.

• 10 місце: У Бразилії є дерево під назвою “молочна соска”. Досить ткнути кінчиком ножа ствол, і з кори потече рослинне “молоко”. За один раз дерево дає до 4 л молока, яке перед вживанням потрібно тільки розбавити водою і закип’ятити.
• 9 місце: У Новій Зеландії зростає “капустяне дерево”.
• 8 місце: А в Полінезії – шпинатне. Їсти потрібно листя.
• 7 місце: Гарбуз-люффа. З неї роблять знайомі всім мочалки. Довжина плодів (і відповідно мочалок) може досягати 180 см.
• 6 місце: У багатьох частинах світу спеціально вирощують посудну горлянку. Форма плодів цієї рослини настільки різноманітна, що з них можна складати сервізи.
• 5 місце: Трава путянг, яка росте на о. Нова Гвінея. Її листя тверді і гострі, як сталь. Місцеві папуаси, які відрізняються густою рослинністю на обличчі і жорстким волоссям, голяться листям путянги.
• 4 місце: Через великі запаси води деревина баобаба зазвичай загниває, і ствол стає порожнистим. У стволах баобабів інколи живуть люди. На півночі Австралії дуплистих стовбур древнього баобаба у свій час використовували для міської в’язниці. Відомий випадок, коли баобаб служив автобусною зупинкою, він вміщав до 30 чоловік.
• 3 місце: Дерево Кеппел. Воно росте в Індії, і його плоди такі запашні, що коштує людині їх спробувати, як він сам по собі починає пахнути фіалками. Цим активно користуються місцеві дон-Жуани.
• 2 місце: У Центральній Америці зростає ароматичне дерево флоріфундія. Запах цього дерева навіває сон, і іншими снодійними засобами місцеві жителі майже не користуються.
• 1 місце: На Аравійському півострові і в Південно-Західній Азії є рослина, яку називають «квіткою сміху». Його насіннячко розміром з горошину здатне викликати у людини безпричинний сміх на … півгодини, після чого людина спокійно і безтурботно засинає. Лікарі-стоматологи дають “зерна сміху” хворим з алергією на новокаїн.

Ну і так, для загального розвитку – є ще:
Тюльпанове дерево славиться своїми квітками, зовні дійсно нагадують звичні для нас степові тюльпани. Тільки зеленуватою забарвлення, з великим помаранчевим плямою біля основи. 

Конвалієве дерево отримало свою назву через схожість запаху його квіток із запахом конвалії. Зовні ж квітки конвалієва дерева на перлові краплі лісового красеня зовсім не схожі. Вони дрібні, непоказні, зеленуваті і зібрані в суцвіття. Зате взимку конвалієва дерево покрите яскраво-червоними плодами, що нагадують плоди горобини.

Цукеркове дерево цілком заслужило свою назву. На його гілках дійсно зростають своєрідні «цукерочки». Правда, це не плоди, а гілочки-плодоніжки – коричневого кольору, химерно зігнуті, ледве тонше олівця. Вони містять до 40% фруктози, дуже солодкі і за смаком нагадують родзинки. Самі ж плоди цукеркового дерева дрібні і жорсткі. Цукеркове дерево часто, особливо в Китаї і Японії, вирощують як декоративна рослина, а також для отримання солодощів. У Китаї його плодоніжки вважаються ліками проти алкоголізму. Деревина цукеркового дерева має красивий колір і малюнок і використовується у виробництві меблів і музичних інструментів.

Суничне дерево – ще одне «смачне» дерево. Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці – яскраво-червоні з мелкобугорчатой поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті і солодкі. З них готують варення, вино і лікери.

Існує і інше «суничне дерево» – Міріка червона. Це дерево заввишки 5-15 м виростає в Японії, Китаї і Індокитаї, де воно введене в культуру як харчового і лікарської рослини. Плоди мірікі також на вигляд і за смаком нагадують суницю – дрібні, кулястої форми, з щільною шкірястою оболонкою і ніжною, солодкою м’якоттю. З кори мірікі витягують дубильні речовини і барвники. 

А часу мало...

Закінчується місяць, а також підходить до кінця І семестр, тому потрібно здавати публікацію №1. Я надіюся, що ми покажемо нашу першу публікацію Сергію Володимировичу у вівторок на останньому уроці інформатики в цьому семестрі. Часу мало, тому потрібно поспішати.

Lost Gardens of Heligan

 До числа найбільш популярних ботанічних садів Великобританії відносить надзвичайно загадковий сад в графстві Корнуолл. Крім того про його загадковість говорить вже сама назва - «Lost Gardens of Heligan», що перекладається як «Втрачені сади Хеліган». Найцікавіше полягає в тому, що сади ці дійсно були втрачені для світу протягом довгих 70-ти років.

Люди не згадували про них з часів Першої світової війни і аж до початку 90-х років. У результаті колись розкішні сади, за якими доглядали 22 садівника, вкрилися щільним килимом чагарників, плюща, лавра і повалених дерев і перетворилися на справжнісінькі джунглі посеред Європи. Але не втратили при цьому своєї чарівності!..

Можливо, саме завдяки чарівній атмосфері, що панувала, незважаючи на зарослі, в садах Хеліган, на них знову звернули увагу. У середині 90-х років буквально «загублені сади» виглядали настільки мальовничо і відкривали спраглому дива погляду стільки творчих перспектив, що знайшлися-таки охочі зайнятися відновленням одного з найбільших і найстаріших садово-паркових об'єктів Європи.

Зокрема, загорівся ідеєю відродити зарослий сад Хеліган британський садовий архітектор Тім Сміт. Під його керівництвом були здійснені всі роботи, чудові результати яких ми можемо спостерігати сьогодні.

Цікаві факти про Ейфелеву вежу

Ейфелева вежа була побудована до Всесвітньої Паризької виставки 1889 року, дата проведення якої збіглася зі сторіччям Французької революції. З численних проектів, представлених на конкурс, переміг проект Олександра Густава Ейфеля (Alexandre Gustave Eiffel), на якого і була покладена відповідальність за спорудження Ейфелевої вежі.

Хоча Ейфелева вежа є одним з найбільш знаменитих пам’ятників у всьому світі, деякі факти про неї як і раніше залишаються для багатьох невідомими.

Будівництво Ейфелевої вежі розпочалося 26 січня 1887 року, а закінчилося – 31 березня 1889 року. Від початку й до кінця процес її спорудження зайняв 2 роки, 2 місяці та 5 днів.

Головним архітектором був Олександр Густав Ейфель (Alexandre Gustave Eiffel), головними інженерами були призначені Моріс Кеклен (Maurice Koechlin) та Еміль Нужье (Emile Nouguier), головним архітектором – Стефен Совестр (Stephen Sauvestre), а керівником будівельних робіт – Жан Компаньйон (Jean Compagnon).

Олександр Густав Ейфель – той самий чоловік, який в 1885 році створив внутрішню структуру Статуї Свободи.

• Висота вежі дорівнює 324 метри.
• Ейфелева вежа була споруджена з пудлінгового заліза вищої якості.
• При будівництві Ейфелевої вежі було використано 9 441 тонн зварювального заліза.
• Щоб створити Ейфелеву вежу, треба було об’єднати в загальній складності 18 038 частин зварювального заліза.
• Щоб її пофарбувати, потрібно близько 60 тонн фарби.
• Ейфелеву Вежу фарбують кожні сім років у три відтінки коричневого кольору (самий темний знаходиться внизу).
• Навіть у наші дні фарбування башти здійснюється за допомогою пензлів.
• У ясну погоду з вершини вежі відкривається огляд околиць радіусом близько 70 км.
• Площа основи Ейфелевої вежі дорівнює 100 м².
• При сильних вітрах вершина башти відхиляється в сторони на 15 см.
• На бічних сторонах Ейфелевої вежі, трохи нижче першої платформи, зафіксовані імена 72 видатних французьких вчених та інших відомих осіб (по 18 імен на кожній стороні).
• У період спорудження вежі був тільки один смертельний випадок, який стався не в робочий час і не має відношення до будівництва.
• Якщо рахувати від основи, то до першого рівня є 347 сходинок, до другого – 674, а в цілому до самої верхньої маленької платформи третього рівня – 1 710 сходинок.
• Через 20 років після будівництва Ейфелеву вежу планувалося демонтувати, а метал продати на відходи, але цього не сталося.
• Коли башта була побудована, вона вважалася найвищою спорудою у світі, але з роками з’явилися інші споруди, які перевершили її по висоті.
• Сьогодні Ейфелева вежа відкрита для широкої публіки в будь-який день року.
• Люди в інвалідних візках можуть відвідати Ейфелеву вежу до другого рівня, користуючись ліфтом.
• Сходами вежі можна дістатися тільки до другої платформи (третя платформа доступна за допомогою ліфтів).
• На Ейфелевій вежі обладнані ресторани, які розташовані на першій і другій платформах.
• Ресторан на першій платформі, з видом на річку Сена, знаходиться на висоті 95 м.
• Ресторан на другий платформі називається "Жюль Верн", для його відвідин необхідна попередня резервація.
• Ейфелева вежа належить місту Парижу і передана на основі поновлюваного контракту компанії з обмеженою відповідальністю під назвою "Суспільство експлуатації Ейфелевої вежі" ("Societe d’exploitation de la Tour Eiffel").
• З часів заснування Ейфелеву вежу відвідали більше 200 мільйонів чоловік.

Цікавинки про "Запорожець"

22 листопада 1960 з конвеєра Запорізького заводу «Комунар» на Україні (пізніше був перейменований в «Запорізький автомобілебудівний завод») зійшла перша партія автомашин «Запорожець» - ЗАЗ-965.

В СРСР авто «Запорожець» було популярним за рахунок умовної дешевизни, він коштував в два рази ДЕШЕВШЕ жигулів і втричі волги.

ЗАЗ був єдиним авто в Радянському союзі, який також випускався зі зміненими для інвалідів механізмами управління. Такі версії в народі іменували «інвалідки» і поширювалися вони через органи соцзабезпечення між інвалідів всіляких категорій.

Майже будь-яке покоління «Запорожців» серед народу отримувало своє прізвисько: ЗАЗ-965 за характерну форму кузова іменували «горбатим», а наступне покоління ЗАЗ-966 та ЗАЗ-968 за виступаючі збоку повітрозабірники прозвали «вухастими». Прибравши повітрозабірники на ЗАЗ-968М , автомашину тут же назвали «мильницею».

Цікаво, що головним прототипом ЗАЗ-965 був Фіат 600, як мінімум щодо сукупного дизайну кузова, частково - вільної пружинної задньої підвіски, рульового механізмами і трансмісії.

Випускалися також експортні варіанти (навіть з кермом праворуч, для держав третього світу, де лівосторонній рух) - ЗАЗ-965Е, ЗАЗ-965АЕ, ЗАЗ-966Е, ЗАЗ-968Е і ЗАЗ-968АЕ. Вони мали торгове позначення Jalta («Ялта») або ж «Eliette» і виділялися від базових моделей поліпшеними споживчими якостями.

Усього з 1960 по 1994 рік на ЗАЗі було випущено більше 3 млн. «Запорожців».

У наслідку розпаду СРСР, в умовах сукупного фінансового занепаду, ЗАЗ в 1994 році перестав випускати «Запорожців».

Останні роки колекціонери раритетних автомашин стали скуповувати запорожці, наприклад вартість «горбатого» запорожця складає в межах 3000 євро.

Найдовший серіал у світі (72 роки)

Серіал «Санта-Барбара» в народі давно вже став предметом жартів. Напевно, тому багато хто і вважає його найдовшим серіалом в світі. Але вони будуть розчаровані, дізнавшись, що це далеко не так. Перші серії «Санта-Барбари» стали випускатися в 1984 році і на екранах цей серіал йшов до 1993 року, за ці 9 років телеглядачам було показано 2137 серій.

Між тим, у порівнянні з фільмом «Дороговказне світло»(Путеводный свет), «Санта-Барбара» виглядає, як короткометражка. «Дороговказне світло» в 1937 році з'явився на радіо, а з 1952 року - на екранах телевізорів, причому, показ серіалу тривав до 2009 року. За весь час існування фільму глядачам були продемонстровані понад 15000 серій. 

Автором коротких постановок, сюжет яких крутився навколо священика у вигаданому передмісті Чикаго, стала колишня вчителька Ирна Филипс. Закинувши шкільне викладання, вона зайнялася написанням сценаріїв радіошоу і врешті-решт опинилася в числі засновників жанру "мильних опер" в Америці. Зусиллями Филипс "Дороговказне світло" завоювало широку популярність і в 1952 році перебрався на телеекрани. Сюжет серіалу поступово ускладнювався, число персонажів збільшувалося, а стосунки героїв заплутувалися, до радості їх численних шанувальників. З часом "Дороговказне світло" перетворилося на історію шести американських сімей, пов'язаних найхитромудрішим чином, як і належить справжній "мильній опері".

Згідно з проведеними підрахунками, щоб переглянути весь серіал від першої до останньої серії, людині знадобиться більше 1,5 року цілодобово просидіти біля екрану телевізора, і це без врахування рекламних перерв.

У квітні 2009 року керівництво компанії CBS повідомило глядачів про те, що у зв'язку з низькими рейтингами серіалу він буде закритий. Остання серія вийшла 18 вересня 2009 року.  Багато акторів грають ролі в серіалі на протязі всього свого життя, вони починали виконувати ролі, будучи зовсім молодими, а зараз деякі з них мають вже своїх онуків.

Початок зроблено

Сьогодні ми здали буклет і документацію Сергію Володимировичу. Розпочався новий місяць, тому потрібно братися до створення публікації №1.

Цікаве про колібрі

Ця маленька пташка є чи не неймовірнішим творінням природи. В повітрі колібрі демонструють справжні чудеса пілотажу. Ця пташка може літати вперед, назад, зі сторони в сторону, угору та вниз, а то й взагалі зависати в повітрі майже нерухомо. Коли колібрі зависає в повітрі, то її крила описують вісімку.

Але ця пташка, що схожа на метелика, повинна рухати крильцями із величезною швидкістю! Саме так, її крила роблять від 50 до 80 рухів за секунду! Та вона може розвивати швидкість руху крил до 200. Максимальну швидкість колібрі може розвивати фактично миттєво. Велика точність руху крил дозволяє їй надзвичайно м’яко приземлятися навіть на тонку галузочку.

Колібрі може розвивати швидкість до 50 км/годину, однак під час періоду парування - до 100 км/годину. Птаха має спеціальну будову тіла, завдяки чому і може розвивати такі швидкості.

Напевно, колібрі витрачає масу енергії! Для підтримки своєї життєдіяльності колібрі необхідне неабияке «паливо», яким виступає квітковий нектар. Колібрі підлітає до квітки, зависає у повітрі і своїм тонким дзьобом проколює серцевинку квітки і залишається непорушною, доки не збере достатньо нектару.

Протягом всього одного дня ця диво-пташка з’їдає таку кількість їжі, яка перевищує її масу удвічі. Колібрі необхідно кожні десять хвилин харчуватися нектаром з високим вмістом цукру.